Автор: Людмила Паращенко

Українські викладачі відвідали Німеччину, щоб дізнатися про залучення дітей та юнацтва до суспільного життя в країні

Доктор наук з державного управління, голова організації «Агенція розвитку освітньої політики» Людмила Паращенко говорить про молодіжну партисипацію в Україні та Німеччині.

Детальніше

Автор: Ірина Іванюк

Kompetencja wielokulturowa – różnorodność podejść do definicji tego pojęcia we współczesnej myśli pedagogicznej

Celem artykułu jest analiza różnych sposobów definiowania we współczesnej metodyce pojęcia kompetencji wielokulturowej i powiązanych z nią zagadnień. Autorka skupia się zwłaszcza na problemach wynikających z braku jednolitej terminologii dotyczącej zagadnienia wielokulturowości. W tekście szczególną uwagę zwrócono na zagadnienie kompetencji wielokulturowej nauczyciela.

Вкладення:
Скачати цей файл (iwaniuk-kompetencja.pdf)Kompetencja wielokulturowa178 Кб

Автор: Людмила Паращенко

Чи справді у нас недостатнє фінансування шкільної освіти?

Упродовж останніх двох десятиліть сучасний стан вітчизняної системи середньої освіти прийнято характеризувати з позиції хронічної недостатності її фінансування. У цій ситуації неминуче відходять на задній план усі інші проблеми, зокрема щодо оновлення змісту освіти, забезпечення якості освіти, професійного розвитку учительства тощо. Загальноприйнятим є і уявлення про те, що майже всі ці проблеми породжуються, перш за все, недостатнім фінансуванням.

Світова практика свідчить, що система освіти може успішно функціонувати і розвиватись, забезпечуючи можливість здобуття загальної середньої освіти усім громадянам, якщо рівень витрат складає 5-7% ВВП. Існуючий упродовж останнього десятиліття обсяг державних витрат на освіту в Україні знаходиться на досить високому рівні (6-7% ВВП), який є значно вищим за середній світовий показник у цей період (4,9 % ВВП). За цим показником Україна є лідером у Східній Європі [1].

Тож є підстави констатувати, що упродовж останніх десяти років Україна має більш, ніж достатній рівень фінансування освіти в абсолютних показниках.

Як свідчить порівняльний аналіз фінансування освіти у різних країнах світу [2], існуюча норма законодавства щодо фінансування освіти у розмірі не меншому, ніж 10% національного доходу, для стороннього спостерігача видається дещо завищеною. У світі є лише декілька країн, які витрачають на освіту більше цього показника (невеликі острівні держави, розташовані в Тихому океані або Карибському басейні). Тож, на перший погляд, у нас є всі підстави для розвіювання міфу про недостатнє фінансування освіти в Україні. Але… є кілька «але».

Автор: Людмила Паращенко, Ірина Іванюк

(за матеріалами дослідження «Система управління загальною середньою освітою в Україні на рівні району та області: якість, прозорість, взаємодія»).

Нова якість шкільної освіти можлива лише завдяки виконанню трьох умов/завдань ( 3 Re– «три пере- » ):

  1. Перевинайдення (винайдення заново) школи,
  2. Перезавантаження курикулуму (радикальне оновлення змісту освіти),
  3. Перезаснування управлінських структур.

Такі одностайні висновки експертів з питань реформування посттоталітарних систем освіти, зокрема Пітера Радо та Пасі Сальберга.

Необхідність реалізації третьої складової цього «триєдиного завдання» як перехід до державно-громадської моделі управління декларували всі без винятку стратегічні документи з розвитку вітчизняної освіти часів незалежності України, однак результати дослідження «Система управління загальною середньою освітою в Україні на рівні району та області: якість, прозорість, взаємодія», яке провела громадська організація Агенція розвитку освітньої політики протягом листопада 2013 – січня 2014 року, засвідчили глибоку кризу управлінської вертикалі та нагальну потребу її «перезаснування».Збір емпіричних даних в системі державної влади – структуровані інтерв’ю з начальниками ОУО та РВО, анкетування начальників РВО – відбувався в період апогею централізації управління та початку Майдану, що наклало свій відбиток на хід дослідження. Проте автори сподіваються, що отримані результати є цінним свідченням процесів трансформації суспільства і державної влади та можуть бути підставою для вироблення ефективних механізмів демократизації і децентралізації системи управління освітою в Україні. Див. повну версію аналітичного звіту

Під «перезаснуванням» управлінських структур мається на увазі широкий спектр різноманітних стратегій реформування управління освітою, які можна об’єднати в три головні стратегічні напрямки:

  • створення і підтримка сучасних регулятивних систем (нових механізмів управління);
  • досягнення нової якості підготовки управлінського персоналу;
  • побудова системи залучення громадськості, заохочення лідерства, ініціативи та відповідальності в управлінському процесі.

Див. також:

Матеріали дослідження фахівців Міжнародного інституту освітнього планування ЮНЕСКО Жака Аллака та Мюріел Пуассон, Educatіonaldevelopment [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://databases.unesco.org/thesru/wwwі32.exe/[іn=affіchethru.іn

Матеріали дослідження "Управління освітою та шкільна автономія: погляд зі школи" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irf.ua/files/ukr/programs/edu/edu_governance.pdf

Автор: І.В. Іванюк, О.В. Овчарук, А.Б. Терещенко

Останні десятиліття стає зрозумілим, що суспільні перетворення пов’язані, в першу чергу, зі змінами у свідомості людини. На тлі суспільних перетворень та їх трансформацій у системах освіти важливу роль відіграє питання формування громадянина, його громадянської культури, освіченості у правовому, суспільному та політичному полі. Питання громадянської освіти постає в даному аспекті одним з ключових.

Особливу роль у виокремленні громадянської освіти, як сектору, відіграють ті процеси, що пов’язані з інтеграцією України у європейський та світовий освітній простір. Адже пріоритетом нашої країни проголошується саме формування свідомого, активного, демократичного громадянина, здатного жити та діяти у громадянському суспільстві, що постійно оновлюється і розвивається.

Go to top