У межах міжнародного проєкту «Стійкі вчителі, стійкі діти», що реалізується Агентством розвитку освітньої політики, після завершення літнього циклу тренінгів було впроваджено етап супервізійної підтримки для учасників першої та другої навчальних груп. Супервізійні зустрічі відбулися 14 вересня 2025 року та стали логічним продовженням навчального процесу, спрямованим на забезпечення якості та сталості впровадження програми в освітніх громадах.

Супервізія у цьому проєкті розглядалася не лише як форма професійного супроводу, а як структурований простір рефлексії, аналізу практичного досвіду та колегіальної підтримки. Учасники мали змогу представити результати реалізації проєкту у своїх закладах освіти, поділитися досвідом взаємодії з педагогічними колективами, а також окреслити типові труднощі, що виникають у процесі імплементації тренінгової програми.

Особливу увагу під час супервізій було приділено аналізу практичних кейсів: роботи з опором у педагогічних колективах, адаптації матеріалів до контексту конкретної громади, а також етичним і психологічним аспектам роботи з темою стресу та відновлення ресурсу вчителів. Тренери проєкту надавали учасникам фахові рекомендації, допомагали структурувати досвід та пропонували варіанти рішень, що ґрунтуються на принципах травмаінформованого підходу та сучасних освітніх практиках.

Важливим результатом супервізійних зустрічей стало відновлення професійних зв’язків між учасниками. Безпечне коло взаємодії сприяло відкритому обміну думками, взаємному натхненню та актуалізації спільних цінностей проєкту. Учасники зверталися до історій, пережитих під час літніх тренінгів, осмислювали їхню практичну користь та переосмислювали власну професійну роль у процесі підтримки педагогів.

Окремим напрямом обговорення стала діяльність учасників на методичних зустрічах учителів у громадах. Під час супервізій було зафіксовано, що напрацьовані в межах проєкту підходи та техніки активно поширюються серед ширшого кола педагогів. Йдеться, зокрема, про інструменти подолання професійного стресу, формування ресурсного стану та підтримки психологічної стійкості в умовах підвищеного навантаження.

Таким чином, супервізійна підтримка першої та другої груп, проведена 14 вересня 2025 року, засвідчила свою ефективність як невід’ємного елементу післятренінгового супроводу. Вона сприяла поглибленню професійної рефлексії, підвищенню якості впровадження програми та зміцненню спільноти фахівців, здатних транслювати знання і практики проєкту на рівні освітніх громад. Коротко кажучи: навчання закінчилось — вплив ні. І це якраз той випадок, коли «старі добрі» супервізії працюють на майбутнє.