Географія учасників дуже, широка, але описаний досвід впровадження методів травмапедагогіки дивовижно схожий. У різних школах вчителі описують прості зміни: як у класах з’являються ритуали стабілізації — короткі вправи на дихання, паузи тиші, «якорі безпеки», «оплески здоров’я». Як змінюється мова педагогів — замість «чому ти так поводишся?» звучить «що з тобою зараз відбувається?», «я поряд, я тут, щоб тобі допомогти». Як вчителі починають помічати не лише дітей, а й краще усвідомлюють себе, власні межі, втому, потребу в підтримці й «підзарядці власної батарейки». Відразу зазначимо, що ці історії не про героїзм. Вони про професійну чесність і людську гідність українських освітян і готовність навчати й турбуватися про кожну дитину як найвищу цінність у надзвичайно складних умовах війни.
Висловлюємо щиру вдячність нашим колегам з Dialogue for Understanding e.V , виконавчий директор Роман Ельснер, та Департаменту освіти м.Варшави, директор Джоанна Господарчик, за незмінну дружню підтримку і за солідарність завдяки чому цей проєкт став можливим. Дякуємо Міністерству закордонних справ Німеччини та Фонду Ебергарда Шьока за фінансову підтримку й довіру.